К. Д. Ушинського кафедра гімнастики форми організації, зміст І методика проведення занять з гімнастики в школі лекція

Скачати
Лекція
1   2   3   4

7. МУЗИЧНИЙ СУПРОВІД НА ЗАНЯТТЯХ З ГІМНАСТИКИ.


Музика на заняттях з гімнастики відіграє важливу роль у ство­ренні позитивного емоційного стану учнів, доброго настрою і під­вищенні зацікавленості учнів. Музика є також дійовим засобом виховання естетичних смаків, почуття ритму, виразності і краси рухів. Характер музики має відповідати характеру рухів. Напри­клад, під ходьбу використовують маршові твори, під час виконан­ня загально розвиваючих вправ краще використовувати музику на дві або чотири чверті, а під час стрибків доцільно програвати музику типу польки, галопу тощо.

Крім того, музичний супровід ознайомлює учнів з такими понят­тями, як ритм, метр, мелодія, музична форма тощо, тобто допо­магає їм засвоїти музичну грамоту, виховує музичний смак і під­вищує загальну культуру.

Найбільш простими і доступними вправами, за допомогою яких розв'язують завдання музичного виховання учнів, є різноманітні танцювальні вправи, виконувані у вигляді танцювальних кроків (галопу, польки, вальсу та ін.). Саме в танцювальних вправах най­виразніше проявляється характер рухів відповідно до характеру музичного твору. Досить порівняти плавні рухи вальса, яким від­повідає плавне звучання вальсової музики, із задирливою полькою, галопом і т. д.

Музичний супровід має велике значення під час проведення стройових вправ, пов'язаних з пересуванням, а також загально розвиваючих вправ. Загально розвиваючі вправи під музику треба виконувати на два або чотири рахунки. Закінчується виконання вправ разом із закінченням музичної фрази. Педагог під час рахунку наголосом дає зрозуміти, що вправа закінчується.

Музичний репертуар треба добирати відповідно до вікових особливостей учнів. Серйозної музики малюки можуть не зрозуміти, тому вона не збудить відповідних позитивних емоцій. Для учнів початкових класів найдохідливіша музика — це марші та пісні маршового типу тощо.


8. ПІДГОТОВКА І ВИХОВАННЯ ГІМНАСТІВ У ДЮСШ.


Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ) стали справжньою кузнею спортсменів високого класу. Перед ДЮСШ стоять такі завдання:

а) підготовка спортсменів вищих розрядів, громадських інструк­торів і суддів із спорту для організації спортивно-масової роботи в загальноосвітній школі і за місцем проживання;

б) підготовка відданих радянській Батьківщині всебічно розвинених юних спортсменів, активних будівників комуністичного суспільства;

в) надання всебічної організаційної, методичної і практичної допомоги загальноосвітнім школам з тих видів спорту, з яких спеціалізується ДЮСШ.

Відділення ДЮСШ з видів спорту створюють з урахуванням місцевих умов, спортивної бази і тренерських кадрів.

Комплектують ДЮСШ з числа здібних учнів загальноосвітніх шкіл, які успішно склали навчальні нормативи, установлені про­грамою. У спортивні школи приймають дівчаток з 8 років, а хлоп­чиків — з 9 років. Підставою для зарахування в ДЮСШ є сумарні дані про стан здоров'я, фізичний розвиток, результати спостере­ження тренера за руховою діяльністю учня на уроках фізкультури в загальноосвітній школі, результати контрольних іспитів, інтерес до занять, успішність у загальноосвітній школі і згода батьків. Це так званий перший етап відбору. Другий етап відбору триває близько двох років і полягає в спостереженнях за успішністю, за тим, як здійснюється початковий прогноз про здібності юних гімнастів.

Останнім часом до ДЮСШ почали ставити високі вимоги. Випускники цих шкіл мають скласти нормативи кандидата в майст­ри спорту або майстра спорту. Щоб здійснити це, треба старанно відбирати найобдарованіших дітей, чому сприяють спеціальні нормативи, розроблені лабораторією спортивної орієнтації і відбору Всесоюзного науково-дослідного інституту фізичної культури.

Дітей, які навчаються в ДЮСШ, треба всіляко залучати як громадських інструкторів для керівництва гімнастичними гуртками в загальноосвітніх школах, палацах культури, табо­рах відпочинку тощо.

У ДЮСШ діти займаються по 3—4 рази на тиждень (6— 16 год залежно від віку і технічної підготовленості).

Головною дійовою особою ДЮСШ є тренер. Тренери несуть відповідальність за підготовку спортсменів високого класу, за пра­вильне проведення навчально-тренувальної і виховної роботи. Перед розв'язанням завдань з підвищення спортивної майстерності юних гімнастів тренери мають постійно піклуватися про зміцнен­ня здоров'я дітей, їх гармонійний фізичний розвиток, про вихо­вання громадян, гідних нашої Батьківщини.


9. МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ГІМНАСТИКИ І ЙОГО ОБЛАДНАННЯ.


Заняття з гімнастики можна проводити в приміщенні і на від­критому повітрі. Кліматичні умови на Україні дають можливість займатися гімнастикою на відкритому повітрі майже півроку. Тому бажано, щоб кожна школа на своєму подвір'ї мала гімнастичний майданчик, обладнаний приладами. Загальне планування майдан­чика і розміщення приладів здійснюють залежно від розмірів по­двір'я і наявності інвентарю. Планувати майданчик треба так, щоб усі прилади можна було розставити зручно і компактно, щоб обо­в'язково були місця для проведення загально розвиваючих вправ, стрибків, ігор, для виконання вільних вправ тощо. Якщо школа не має гімнастичних приладів заводського типу, їх можна виготовити в шкільних майстернях силами учнів.

На обладнаному шкільному майданчику мають бути:

а) гімнастичне містечко з підвісними приладами (кільця, кана­ти, жердини, драбини, трапеція), гімнастичною колодою, стінкою, перекладиною;

б) бруси для хлопчиків і дівчаток;

в) переносні прилади: гімнастичний козел і кінь, гімнастичні лави, набивні м'ячі, булави, скакалки, місточки для стрибків, стойки для стрибків та ін.;

г) місця для опорних стрибків;

д) місця для виконання вільних вправ; є) гімнастичні мати.

Приблизно такий самий інвентар повинен бути і в гімнастично­му залі. Бажано мати декілька комплектів гімнастичних приладів.

Основою гімнастичного майданчика є гімнастичне містечко. Складається воно з двох стояків-колод діаметром 250 мм і заввишки 5,85 м, міцно закопаних у землю (на глибину до 1,8 м). Поверх них кладуть горизонтально дерев'яну колоду такого само­го діаметра у вигляді перекладини. До перекладини за допомогою спеціальних гачків прикріплюють підвісні прилади: канати, жер­дини, драбини, кільця тощо. До одного з стояків кріплять звичай­ну перекладину, яку можна ставити на будь-яку висоту. До другого стояка монтують гімнастичну колоду для рівноваги. Щоб довше зберегти частини стояків, закопані в землю, їх треба обсмолити або трохи обпалити на вогні.


10. ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ.


1. Гімнастика. За ред. І. А. Бражника. К-, «Радянська школа», 1962, с. 423—453.

2. Качашкін В. М. Методика фізичного виховання (переклад з російської). К-, «Вища школа», 1971, с 152—220.

3. Теория и методика гимнастики. Под ред. В. И. Филипповича. М., «Просвещение», 1971, с. 184—212.

4. Жалій А. ГГ., НедільськийТ. В., СокуренкоН. Ф. Фізичне ви­ховання учнів 1—3 класів у групах подовженого дня. К., «Радянська школа, 1972, с 52—78.

5. Гусак Ш. 3. Физкультурные праздники и вечера в школе. М., «Просве­щение», 1965.
Портфель учня
© www.ruh.znaimo.com.ua
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації